ГІПЕРАКТИВНІСТЬ

У медицині існує такий діагноз - "синдром гіперактивності". Ще в ранньому віці дитина виявляє надмірну рухову активність. Мама ні на хвилинку не може залишити її без догляду: дитина то лізе кудись, то тікає. Вона дуже емоційна, легко збуджується, може сміятися без зупинки або, навпаки, раптом розплакатися. Заспокоюються такі діти тільки, коли сплять, довго не засинають. Уночі їм сняться яскраві кольорові сни, часто такі діти скаржаться на нічні кошмари.

Звісно, активні діти радують батьків, тому дорослі рідко звертаються до лікаря зі скаргами на рухливість дитини. Справді, що поганого в руховій активності, самій по собі? Повільність, замкнутість швидше насторожує батьків. Поки малюк перебуває з вами вдома, усе відбувається спокійно. Але настав час віддавати дитину до дитячого садочка. Тут потрібно довго спокійно сидіти на заняттях, грати в ігри за певними правилами, жити за розкладом. А замість цього малюк бігає групою, утрачає інтерес до занять на третій хвилині, і вихователеві не вдається привернути його увагу. Якщо вам знайомі такі симптоми, отже, маєте шанс назвати свою дитину гіперактивною.

Як же відрізнити рухливу й жваву дитину від гіперактивної? Активність останньої зазвичай буває підвищеною, ніж того вимагає ситуація. На відміну від своїх однолітків гіперрухлива дитина за будь-яких умов (удома, у гостях, на вулиці або в дитячому садочку) поводитиметься однаково (бігатиме, стрибатиме). У відповідь на нескінченні зауваження й прохання батьків зупинитися, дитина, швидше за все, продовжить бігати й крутитися.

Чому ця поведінкова особливість стає помітною в дитячому садку? Тому, що саме там дитина вперше потрапляє в організовану ситуацію, що потребує від неї певного спупеню самоконтролю: "усі діти погано сприймають дитсадівські правила", - заперечать батьки. Але придивітьсяч до дитячого колективу - і ви помітите дітей, які досить легко сприймають правила. Вони сидять на заняттях, а гіперактивній дитині навіть десять хвилин складно займатись однією справою.

Чим загрожує така поведінка малюкові? Якщо батьки не звернуть на це увагу, то, можливо, виникнуть труднощі в шкільному навчанні.

Що ж робити батькам гіперактивних дітей? Через власну імпульсивність гіперактивні діти постійно потрапляють у різні неприємні ситуації. Дорослі постійно роблять їм зауваження. Але не поспішайте сварити і карати свого малюка. Він невинний у тому. що відбувається. А до ваших окриків і зауважень він звикне і не звертатиме на них жодної уваги.

Дитина погано засинає? Спробуйте не вмикати ввечері телевізор, не грайте в рухливі ігри після семи вечора. Корисно погуляти перед сном, скупатися, зробити заспокійливий масаж або проспівати колискову.

Ви не знаєте, як угамувати свого непосиду, який розбалувався? Вам допоможуть ігри за правилами, у яких ви навчите гіперактивну дитинусаморегуляції. Пам'ятаєте, у дитинстві ви грали в "Море хвилюється", "Рибалку й рибку"? Стануть у пригоді й інші ігри, що мають правила.

Дитина важко переходить від одного виду діяльності до іншого? Попереджайте її заздалегідь, що після прогулянки їй потрібно буде позайматись, а після мультфільму - пообідати.

Досить нелегко, але теж дуже важливо навчити дитину заспокоюватися і спокійно дивитися на те, що відбувається навколо. Для цього ви можете скористуватись таким: коли, в черговий раз повз вас пробігатиме ваш малюк, спробуйте зупинити його. М'яко, не підвищуючи голосу, запропонуйте йому відпочити,обійміть за плечі, ласкаво погладьте по голові, зверніть увагу на оточуючих та іграшки, попросіть розповісти: що робить тато, бабуся, де знаходиться його улюблений ведмедик, або що лежить на столі. Потім можете сховати якусь іграшку і через певний час запитати, що зникло, а що - залишилось.

Якщо ваші зусилля не матимуть успіху, не засмучуйтесь та не сваріть себе. Краще звернутись за допомогою до психолога. Маючи спеціальні знання, він займатиметься з дитиною сам і розповість вам, як краще діяти в різних ситуаціях.

ЯК ВИХОВУВАТИ ГІПЕРАКТИВНУ ДИТИНУ?

- Не засмучуйтесь і не впадайте у відчай.

- Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуховуйте свого малюка.

- Намагайтеся поводитися спокійно, м'яко, без різких виявів (негативних або позитивних).

- Придумайте чіткі й розумні межі дозволеного.

- Навчіться управляти увагою дитини, переводити її зі стану активності у стан спокою.

- Придумайте ритуали - колискові, віршики, що допоможуть малюкові заспокоїтися.

За матеріалами журналу "Дошкільний навчальний заклад"